Kvitka

Шлях до військаНа початку повномасштабної війни, не хотілося усвідомлювати, яка біда трапилася — і це в XXI столітті, у час розвитку нанотехнологій. Коли пройшов шок, я для себе прийняла рішення: як медсестра, мушу йти допомагати — мій досвід може знадобитися. Чоловік прийняв таке ж рішення; він — водій невідкладної допомоги. Прийшли до школи, де було багато хлопців і дівчат, запитали, чи потрібні медики; нам відповіли «так» і провели до розташування медпункту. Так закінчилося цивільне життя.
Яка твоя реальність зараз? Зараз я подорожую Україною разом із 3 ОШБр, медичною ротою. Життя наповнене подіями: кожен день несхожий на попередній, неможливо запланувати. Працюю на стабілізаційному пункті — медсестра-анестезистка.
Історія з фронту Спогади про організацію стабілізаційного пункту: як облаштовували робочі місця (операційний стіл, ШВЛ, монітор пацієнта, відсмоктувач, ліки тощо), як раділи допомозі від волонтерів, як облаштовували свій бівак. Це безліч безсонних ночей, втома, але й почуття гумору та підтримка побратимів. За кожного бійця, якого привозять на стабік, дуже хвилюєшся — бо в кожного є родина: тато й мама, дружина чи чоловік, діти або онуки. Кожного чекають. Робиш усе можливе й неможливе.

Bars

Шлях до військаНа початку повномасштабного вторгнення зі своїми побратимами створив добровольчу групу: налагодили зв’язок із підрозділами ЗСУ, організували коридор для евакуації дітей і жінок з Ірпеня та Бучі і забезпечували прохідність техніки. Після поранення і швидкого відновлення мобілізувався у вже створений ССО «Київ-Азов».
Яка твоя реальність зараз?Кожної доби все змінюється — це вже не та війна початку 2022-го; через FPV-дрони я постійно на поготові, концентруюся на зорі, слуху й швидкому прийнятті рішень. Декілька разів потрапляв у засідки FPV — саме швидкі рішення врятували моє й побратимів життя. Найбільший виклик — техніка: справність авто, стан доріг і погода; від машини іноді залежить усе.Рятування поранених під обстрілами — стан, який неможливо описати: дієш швидко, впевнено й злагоджено, оцінюючи факти й зберігаючи життя. Якось через брак транспорту ризикнув на X-TRAIL і вивіз сімох побратимів (двоє без свідомості) — у крові адреналін, думаєш лише про те, щоб доставити їх у шпиталь.
Чому потрібні евакуаційні машини?Вивозив одного бійця тричі на різних авто; він сказав, що його родина молиться за мене, бо я вчасно довіз — і в нього залишилась нога. Я відповів, що саме тому я ще живий, і без вагань сказав: «Не бійся — вивезу і цього разу, головне — тримайся».

Aldo

Шлях до військаВ цивільному житті майже 10 років працював лікарем анестезіологом. Порятунок життя інших було сенсом мого життя. Будучи на чергуванні у відділенні реанімації в 2022 році, зранку почувши вибухи, зрозумів, що почалась війна. Довго не розмірковуючи, одразу вирішив вступити до лав Збройних Сил України.
Історія з фронтуПам’ятаю пацієнта з уламковим пораненням грудної клітки — не дихав, сатурація падала. Команда спрацювала чітко: один готував доступ, інший — кисень, я зробив декомпресію — повітря вийшло зі свистом і він нарешті вдихнув. За 15 хвилин із хаосу зробили медичний порядок і пакували на евакуацію. Перед виїздом один з хлопців жартує: «Док, ви без броніка, а ми в броніках — ви точно нормальні?» Я усміхнувся: «Наша броня — руки, що не тремтять, і мозок, що не зупиняється.» Машина рушила; у стабпункті стало тихо, але ненадовго — фронт постійно шле нових пацієнтів.
Чому потрібні евакуаційні машини? Евакуаційний транспорт виконує вкрай важливу задачу доставки важкопоранених до наступного етапу медичної евакуації. Ризик для життя екіпажу під час евакуації пораненого є постійним. Надійний, добре обладнаний, броньований автомобіль рятує життя військовослужбовців.