Пів дня пішки, дві години на байку: навіщо війську ендуро
Пів дня пішки, дві години на байку: навіщо війську ендуро
«Автор», головний інструктор підрозділу ударних БПЛА «Ясні Очі» 23-й Штурмовий Полк Р.У.Г. 2-го корпусу НГУ «Хартія»
Учора я ночував у бліндажі, який був фактично просто ямою в землі, накритою зверху. Сьогодні ночую в іншому: теплоізоляція, дошки, все набагато комфортніше. Але якби можна було вибирати, я б повернувся у вчорашній. Чому? Там було менше FPV і поруч не проходив маршрут літаків.
На війні взагалі досить швидко переглядаєш свої уявлення про те, що краще. Зручніший бліндаж не обов’язково кращий. Велика машина не обов’язково безпечніша. А мотоцикл, який у цивільному житті для когось залишається розвагою або захопленням, тут іноді виявляється саме тим транспортом, який допоможе тобі вижити.
Пів дня чи дві години
Ми у війську не одразу прийшли до мотоциклів. На початку пересувалися переважно на машинах, на броні. Це здавалося найбільш зрозумілим та логічним варіантом.
Потім стало зрозуміло, що в такої техніки є свої обмеження – вона не всюди пройде, їй потрібен під’їзд, до того ж велика машина добре помітна для ворога. А десь у 2024–2025 роках ми вже зрозуміли, наскільки потрібна легка мототехніка: ендуро, квадроцикли, електробайки. Частину такої техніки нам передають волонтери — кілька ендуро, наприклад, в наш корпус прийшли через програму «ГеройCar».
На одному з попередніх напрямків у нас була ділянка, де багато переміщень ішло через ліс. Без ендуро один маршрут міг займати пів дня. На байку ми проходили його приблизно за дві години, іноді швидше. Для підрозділу БПЛА така різниця має дуже практичне значення.
Уявімо, що на позиції зламалися пропелери. Дрібниця, важать вони майже нічого. Ти навіть знаєш, де є запасні. Але якщо отримаєш їх завтра, то до завтра не літаєш. Якщо привезеш за дві години – працюєш далі. А за ці дві години може зайти ворожа піхота, може працювати артилерія, може відбутися щось, що потрібно бачити з повітря.
Тому часто завдання мотоцикла дуже буденне: довезти маленьку деталь, від якої в цей конкретний момент залежить робота цілого екіпажу.
Мої студенти (рекрути) шукали автомобіль
Як головний інструктор підрозділу ударних БПЛА я періодично вигадую людям не зовсім стандартні навчальні завдання. Якось дав рекрутам задачу знайти мене на під’їздах. Ми самі спостерігаємо за ворожою логістикою, тому треба вчитися помічати різні варіанти переміщення.
Вони знали, на якій машині я зазвичай їжджу, і шукали саме її. Але мене не знайшли. Причому я був від них буквально за кілька метрів. Просто цього разу приїхав на байку.
Після цього пояснювати, чому не можна зациклюватися на одному типі цілі, вже особливо не довелося.
Для мене це взагалі важлива частина навчання. Можна навчити людину керувати дроном, але це ще не означає, що вона стала пілотом. Можна навчитися їздити на ендуро, але між людиною, яка не падає з мотоцикла, і хорошим водієм теж велика різниця.
Треба знати техніку, розуміти, що вона може, вміти приймати рішення, коли ситуація змінюється. За місяць, думаю, можна стати впевненим користувачем. За кілька місяців уже з’являється досвід.
І з усіх навичок, з якими до нас приходять люди, для мене все одно найважливіша одна: готовність учитися.
«Позаду FPV»
Навички потрібні не для того, щоб красиво їздити.
Була ситуація: ми мчимо на байку, і напарник каже, що позаду FPV. Треба швидко вирішити, що робити: зіскочити в ліс одразу і намагатися відпрацювати по ньому чи пройти ще один поворот, тому що там місце краще.
В таких ситуаціях у тебе немає можливості зупинитися і спокійно подумати. Ти постійно робиш вибір, виходячи з того, що бачиш зараз. В таких ситуаціях і стає зрозуміло, навіщо потрібні досвід і володіння технікою.
Є ділянки, де військовий узагалі має дуже короткий час на вихід із позиції. Між появою одного FPV і наступного може бути зовсім невелике вікно. Пішки ти за цей час відкриту ділянку не пройдеш, інший транспорт теж не завжди дасть можливість швидко її перетнути і піти туди, де тебе вже складніше дістати. Ендуро іноді таку можливість дає.
Фартові байки
У військових, як у будь-яких людей, з’являються свої забобони. Є у нас і «фартові» байки та квадроцикли.
Буває, FPV летить просто в групу, проходить буквально в сантиметрах, а в результаті і люди цілі, і квадроцикл цілий, і всі повернулися. А буває, прилітає десь у метрі, техніка загоряється, до неї вже не підійдеш. Квадроцикл – мінус, причіп – мінус.
Тому на питання, скільки живе мотоцикл у війську, правильної відповіді немає. Може пів року. Може один виїзд.
Мене якось запитали, що означає для підрозділу один додатковий байк. Я думаю, якщо він навіть один раз безпечно завіз людей на позицію або вивіз їх звідти, він уже зробив достатньо. Якось я саме так перевозив групу і десь дорогою загубив телефон. Непоганий айфон, за інших обставин було б дуже шкода. Але я проїхав відкриту ділянку на швидкості, не зустрів жодного FPV, і вся група, яку я віз, доїхала. Тому за телефоном я не шкодую.
На війні дуже швидко формується зрозуміла ієрархія того, що шкода втрачати, а що ні. Телефон можна загубити. Техніка може згоріти. Навіть зручний бліндаж не дуже потрібен, якщо над ним постійно літають FPV. А люди мають повернутися.
Тому, якщо бачите збір підрозділу на ендуро, квадроцикл чи іншу легку техніку, не варто сприймати його як черговий запит на транспорт. За таким збором зазвичай стоїть дуже конкретна потреба: швидше пройти небезпечну ділянку, довезти обладнання, завезти людей на позицію або вчасно їх звідти забрати.
Ми цю потребу відчуваємо щодня. І поки війна триває, таких байків буде потрібно ще багато. Техніка працює у важких умовах, губиться, згорає, виходить з ладу, а на її місце потрібна наступна.
У мене в голові часто крутиться жарт з реклами однієї аптеки: якщо не приїдете сьогодні по презервативи, за дев’ять місяців прийдете по підгузки.
У нас ситуація приблизно така сама.
До речі, частина наших ендуро й квадроциклів в корпус приїхала саме завдяки такій підтримці — через програму «ГеройCar», яка передає мототехніку підрозділам на фронті. Якщо ваш підрозділ стикається з такою самою потребою, є сенс звертатися до подібних програм — це реально працює.
Якщо маєте можливість підтримувати збори військових на техніку – підтримуйте. Бо якщо не допомагати тим, хто зараз працює тут, у якийсь момент робити цю роботу доведеться вже іншим. Можливо, і вам.